Якщо вихідні дані подані у числовому вигляді, то заключним етапом розв’язування задачі є отримання кінцевого числового результату. Для цього в загальну формулу на місце символьних позначень величин підставляють їх числові значення (без розмірностей) і проводять обчислення. Природно, значення всіх величин повинні бути виражені в основних одиницях (СІ), інакше числова відповідь буде невірною.

Всі числові та довідкові дані, які використовуються у задачах, мають обмежену кількість цифр. Тому кінцеву відповідь слід розумно заокруглити так, щоб вона відображувала точність вихідних та табличних даних. Можна порадити у відповіді залишати на одну цифру більше, ніж у вихідних даних. При обчисленнях зручно користуватися показниковою формою зображення чисел. Відповідь теж слід подати у показниковій формі, або з використанням частинних та кратних одиниць[1] і вказати її розмірність. З одержаних числових значень у деяких випадках також можна зробити висновок про вірогідність відповіді. Наприклад, якщо швидкість тіла перевищує швидкість світла, або людина кидає камінь на відстань 1 км, то можна з упевненістю говорити про помилку чи то у фізичній моделі, чи то в обчисленнях.

Перейти до Вступу.

[1] Частинною називають одиницю, яка у встановлене число разів менша, ніж системна одиниця. Наприклад, 1 міліметр = 0,001 м
Кратною називають одиницю, яка у встановлене число разів більша, ніж системна одиниця. Наприклад, 1 кілометр = 1000 м.

Последнее изменение: Воскресенье, 5 января 2014, 18:47